Уч. – 1“Боротьба не за щастя вже навіть іде
—за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.
Уч. – 2 Українцю, поглянь,
там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Уч. – 3 Так чинили лиш
варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”.
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”.
В – 1 Минув рік з того
часу… Часу розстрілу людей на Майдані. Неозброєних, військовонепідготовлених, з
саморобними дерев’яними щитами в руках безжально розстрілювали вишколені
спецпризначенці.
В – 2 Питання: ЗА ЩО? За
бажання вирватися з-під гніту, краще життя, за прояв національної гідності.
Пригадаймо, як це було.
В – 1 21 листопада
2013р. відмова української влади від підписання Угоди про асоціацію з
Європейським Союзом стала першопричиною виникнення наймасовіших за всю сучасну
історію держави протестів.
Після побиття спецпризначенцями «Беркут» в
ніч на 30 листопада 2013р. десятків студентів на Майдані Незалежності на
вулиці міст України вийшли сотні тисяч громадян.
Акції протесту, що тривали з кінця листопада
до кінця лютого 2014р. отримала назву Євромайдан, а пізніше – Революція
Гідності.
Спільна боротьба об’єднала людей з різних
соціальних груп, молодих і старих, україномовних і російськомовних. Кожен робив
те, що вмів: одні билися з беркутом, другі підносили шини, каміння та їжу,
треті надихали музикою та віршами і молитвами, четверті поширювали інформацію,
п’яті збирали гроші, шості лікували. Спільно пережиті страждання – це те
минуле, що об’єднує націю.
(перегляд
слайдів Майдану)
Уч. – 4 О! Скільки люду… Весь Майдан
вирує,
Людським емоціям – ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.
Людським емоціям – ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.
Уч. – 5. Народ почути треба й поважати,
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.
В – 2 На шляху до незалежності
український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.
Певне місце у цьому списку зайняли люди, що
загинули на Майдані, як їх нарекли – Небесна Сотня. Саме вони зуміли рішуче
стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне
життя.
Загинули переважно молоді люди. За два
десятиліття незалежності України виросло покоління не знайоме з комуністичним
режимом. Вільні діти України, ті, хто стояв на Майдані. Вони свято вірили, що
гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре
відчуття обов’язку. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під
кулі. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.
За цим розстрілом спостерігав весь світ. Це
нагадувало жертвоприношення: український національний організм пожертвував
кращими своїми дітьми заради порятунку свого народу.
(перегляд
слайдів «Розстріл на Майдані»)
Уч. – 6. Хлопчина вірив, що
колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Уч. – 7. Хлопчина вірив, що
колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину
Уч. – 8. Так. Той хлопчина,
він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
В – 1. На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
В – 1. На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.
Певне місце у цьому списку зайняли люди, що
загинули на Майдані, як їх нарекли – Небесна Сотня. Саме вони зуміли рішуче
стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне
життя.
Загинули переважно молоді люди. За два
десятиліття незалежності України виросло покоління не знайоме з комуністичним
режимом. Вільні діти України, ті, хто стояв на Майдані. Вони свято вірили, що
гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре
відчуття обов’язку. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під
кулі. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.
За цим розстрілом спостерігав весь світ. Це
нагадувало жертвоприношення: український національний організм пожертвував
кращими своїми дітьми заради порятунку свого народу.
2 В. Такий героїзм
остаточно пробудив силу духу нації. Людьми керувала якась невидима сила. Вони
розуміли один одного без слів.
Господь явно допомагав Україні. Коли
треба було – пішов сніг – з нього робили барикади. Сильний мороз у лютому
змінився на весняне тепло. Коли повстанці палили шини, дим завжди йшов у
сторону беркутівців, між якими поширювалась чутка, що на Майдані присутній бог
війни, який їм допомагає.
Народ вистояв, не дивлячись на те, що їх
били, стріляли, травили, палили, обливали водою в 20-тиградусний мороз,
прийняли проти них репресивні закони, які отримали назву «ганебні закони 16
січня».
1 В. Ще рік тому слова «Слава Україні! Героям
слава!» були просто вітальними словами. Але наразі вже точно зрозуміло кому ці
слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів – це Герої Небесної Сотні. Ці
слова стали символом віддання шани найкращим. Котрі у найважливіший момент не
злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також
є свідченням справжнього патріотизму та подвигу.
«Герої не вмирають!» – вже стало мовним
символом кривавої революції нашої Батьківщини.
У пам’ять про загиблих на Майдані у
нашій школі встановлено пам’ятний стенд « Пам’яті Небесної Сотні».
Коли перед очима зринають кадри із пораненими
та вбитими героями, переглядаючи фотографії Небесної Сотні, дивлячись їм у
вічі, ми розуміємо, що слова з державного гімну «…душу й тіло ми положим за
нашу свободу…» стали для сучасної історії українського народу не просто
словами.
(перегляд
слайдів Небесної Сотні)
Уч. – 9. А сотню вже зустріли
небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
В – 2. 21 лютого 2014 року
на Майдані відбулося прощання із загиблими
Уч. – 10. Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Уч. -11. Пливуть човни, гойдає
кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Уч. – 12. Нехай же вам, герої,
віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.
1 В. Вшануймо пам’ять загиблих героїв хвилиною
мовчання.
2 В. Небесна Сотня стоїть
перед Божим Престолом і буде повіки опікуватися долею України. Кожному
потрібно пам’ятати про них: ким вони були і за що боролись. У що вірили і задля
чого загинули.
1 В. Вони йшли за кращу долю України без зброї. Боролися
і старі й молоді за воскреслу Україну для нас та для наступних поколінь:
… бо пам’ять вічна і народ не забува,
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна Сотня чиста та жива.
Нам каже з неба: «Щасливої дороги…»
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна Сотня чиста та жива.
Нам каже з неба: «Щасливої дороги…»
Вч. Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
В ці дні хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!